Володар 2011р.  Біленький кролик, встиг підготувати арену для великого дійства, тихо відходить в тінь , звільняючи місце Чорному Водяному Дракону. Сценічна роль Чорного Водяного Дракона - прекрасний герой і злий лиходій в одному образі, неординарний, це створюватиме інтриги в певній мірі , як в особистому, так і в цілосвітовому масштабі, одночасно зплітаючи їх і приносячи випробування кожному з учасників на міцність. 

Слабкі особи, схильні до лінощів швидко залишають сцену без нічого, а ті, в кому Чорний Водяний Дракон побачить гідного йому противника, можуть сягнути найвищих висот отримавши цілий світ в якості призу за хорошу гру. 

Особливу прихильність Чорного дракона заслужать обдаровані, неординарні і активні особистості.  Ваші приховані таланти розквітнуть, а вчені, принесуть сюрпризи в вигляді неймовірних відкриттів, які повидні перевести людство на нову ступеньку еволюції. Отож важливо встигнути, до початку Нового року, вирішити всі старі невирішені питання, проблем, для того, щоб бути готовими і доступними для прийняття нових кардинальних змін.  Читати далі...

Книга Еноха є однією з найважливіших складових біблії. 

Існує багато посилань на книгу Еноха, ссилався на неї пророк Іуда, такі письменники як Оріген, Демонекс, Апріфій. Проте тривалий час існування самої книги було під питанням, і в 18 століття її знайшли, вона булла складовою частиною Ефіопської Біблії. У книзі цікаво описується подорож пророка Еноха на небеса, всі видіння які були показані йому Богом, кінець світу. Існує думка що сама книга булла навмисно прихована від людства після створення Священного писання, як такого. Незважаючи на першу книгу Еноха, існують ще дві книги Еноха, тільки нічого спільного, окрім імені автора у них немає.

Некромікон-або книга мертвих (друга назва). Книга, яка по праву може вважатися однією з найбільш відомих чорних книг.

Некрономікон був написаний, досить цікавою особистістю, божевільним поетом Абдул Альхазредом. Спочатку назва книги було "Виття нічних демонів".

 Поет, який у пошуках цієї істини, обійшов весь Близький Схід, кілька років жив у старого Вавилону, побував він і в таємничих підземних печерах Мемфіса, також пройшов пустині, по всьому Аравійському півострові. Доживав життя в Дамаску де в кінці життя, приблизно 700р н.е., написав знаменитий Некрономікон-книгу мертвих. На початку книги, Аль Азіф розповідає, шо бачив своїми очима місто Ірем. Місто Колон як на той час називали його арабські містики, вважаючи його дуже важливим і святим містом. Літописи тих часів, розповідають про Ірем, як про місто в іншій реальності, звели місто за бажанням шаха Шаддада (повелителя ніфілімов) Джина ...

        Антон Лавей людина которий дав дорогу сатанізму в громадські маси, людина яка за своєю національністю був циганом, володів багатими знаннями за етнічною-циганському окультизму, магії.

        Ця книга видається настільною книгою сатаністів. Досить вміло написана, вона не вселяє відрази до тексту навіть, людей далеких від сатанізму. На думку автора всі світові релігії є підлою брехнею, тільки людина як центр світового досконалості, може користуватися законами магії, силами чорної сторони.

        Сама книга це збори сатанинських ритуалів і основні пункти сатанинської філософії. Книга складається з чотирьох частин: «Книга Сатани», «Книга Люцифера», «Книга Беліал», «Книга Левіафана».

Тибетскую Тибетську Книгу Мертвих, священну книгу Тибету читають, як у нас псалтир, над труною померлого протягом 40 днів з дня смерті, виключаючи перші три дні.

Звичайно, коли померший бідний, читання книги мертвих вкорочують, а іноді і взагалі лише пом'януть, як у нас на третій день, дев'ятий, двадцятий і сороковий. А то й просто покладуть під голову покійному.

Тибетська Книга Мертвих - ця книга-проповіді про те, як вести себе Покійному на тому Світі. З іншого боку, це настанови нам, живим, в тому, як і до чого готуватися, і відноситись , після неминучого відхолу з цього світу.

Тибетська книга мертвих, про те, що буде з нами коли ми помремо, і як слід приготуватися до того, що очікує нас на Кордоні і дальше,  поки (як стверджує книга) ми знову не вивалимося Сюди , в чергове, безпам'ятне Існування.

Тому щоб випробувати життя тут і там, Смерть, Сон - одна справа; пам'ятати випробуване - зовсім інша справа. Води ласкавою Лети змивають з душі випробуваний, як сліди на піщаному плесі. І якщо бути чесним, то на питання: що буде з нами, коли ми помремо? - Слід відповісти: ми не знаємо! Колективна істина нашої уяви тут безпорадна, бо життя обмежена своєю загальністю.

Що ж із себе представляє "Молот відьом"? "Молот відьом" або "Hexenhammer" (1-е ,,.., 1486г.) - Безперечно, основна і сама найчорнішша з усіх праць по демонології. Він був загальнообов'язковим кодексом, який об'єднував стародавні легенди про чорну магію з церковною догмою про єресь, і відкрив шлюзи потоку інквізиторській істерії настільки широко, наскільки це взагалі могла зробити друкована праця.

Єгипетські перекази про потойбічний світ відомі з III тис. до н.е. - З часів Стародавнього царства: "Тексти пірамід", написані на стінах гробниць фараонів, оповідають про те, як покійний цар в барці нічного Сонця здійснює шлях у глибини підземного царства, відроджуючись разом з Сонцем до нового життя. Потім в Єгипті сталося те, що історики називають "демократизацією загробних вірувань". У середині II тис. до н.е., в епоху Нового царства, ускладнені, набагато більш докладні, ніж раніше, тексти з'являються вже в гробницях людей середньої руки. Ці творіння єгипетської релігійної думки і називають зазвичай "Книгою мертвих".

Диявол - перший винуватець гріха і родоначальник всього зла. До нього ніхто не грішив. "Друк досконалості, повен мудрості, з короною краси, досконалий був у дорогах своїх з дня творіння, аж поки не знайшлось в ньому беззаконня".   Диявол упав і багатьох захопив з собою в відступ. Зло становить нагальну потребу демонів, які ні про що не мислять, крім зла, ні в чому не знаходять заспокоєння чи насолоди, крім злої діяльності. Почуття добра ненависно їм. Головний гріх їх - несамовита ненависть до Бога, що виражається страшним невпинним богохульством. Демони - вороги Бога. Але вони нічого не можуть зробити Творцю. Диявол перебуває у повній владі Господа, проти якого він вважає треба озброюватися і воювати в сліпоті своїй. Тому всю свою злість він звернули на людину, що є образом Божим, і знаючи, що Господь любить Своє творіння, прагнуть якомога більше нашкодити предмету Його любові.